Ярослав Босенко і мистецтво, що розсуває стіни

10.02.2015
Дарина Морозова
Кожен досвідчений дизайнер розуміє, що не будь-який живопис, навіть добрий, можна ввести в оформлення інтер’єру. І це стосується не лише стилістичних, колористичних, композиційних принципів відбору картин, придатних для даного приміщення, – ідеться також і про внутрішнє наповнення твору. Якщо в музеї чи галереї сучасний глядач готовий до найбільш хвилюючих, ба навіть шокуючих зустрічей із мистецтвом, то у твердині власного дому людина схильна надавати місце творам, так би мовити, більш довготривалої дії, які не набриднуть і не почнуть викликати відразу через місяць або через рік.

ЛЮДИНА В СВОЄМУ ПРОСТОРІ: Живопис Ярослава Босенка

10.02.1015
Дарина Морозова
Головний герой кожного живописного твору – це повітря. Простір, у якому ми бачимо усі речі, глибина перспективи, яка дає місце їх зустрічі та їх усамітненню. Так стверджує французький філософ Ж.-Л.Маріон, окреслюючи залежність видимого від невидимого. Саме завдяки диханню невидимого око віднаходить у пласкому полотні «цілий всесвіт, один світ всередині іншого, світ іноді більш видимий та явний, аніж світ реальний». У такий спосіб дзеркала, що відбивають невидиме на картинах Ван Ейка, роблять інтер’єр, створений пензлем митця, не менш присутнім, аніж інтер’єр, у якому висить картина. Що вони можуть сказати одне про одне – простір всередині полотна і простір довкола нього? Простір у портреті й людина, зображена в своєму просторі?

Login

Register | Lost your password?