Війна Росія-Україна


Рятуючи Україну, Євросоюз в першу чергу рятує себе

Через структурні вади євро, європейським політикам довелося стати справжніми майстрами у переповзанні від однієї кризи до іншої. Цю практику зазвичай називають копанням бляшанки по дорозі, хоча точніше було б описати її як копання бляшанки вгору, так що вона постійно скочується вниз.
Але зараз Європа зіткнулася одночасно із щонайменше п’ятьма кризами. Чотири внутрішніх – євро, Греція, міграція та британський референдум щодо виходу з ЄС і один зовнішній – російська агресія проти України.

«Нормальне життя»

У критиці українських законопроектів про декомунізацію лунає цікавий аргумент: радянську епоху не можна сприймати виключно крізь призму злочинів радянського режиму, адже в ній були й позитивні аспекти. Вона давала змогу мільйонам жити нормальним життям, бути щасливими, вчитися, працювати. Аргумент не зовсім коректний, та може видатися переконливим, бо частка правди в ньому є.

Примирення з Донбасом та РФ. Чи можлива без нього європейська безпека?

Упродовж останніх двох століть Російська імперія відігравала важливу, а в критичні моменти – і ключову роль в архітектурі європейської безпеки. Цю роль можна коротко визначити формулою “євразійський жандарм Європи”.
У складній системі побудованих європейськими дипломатами важелів і противаг роль Росії фактично полягала у тому, щоб блокувати надмірну перевагу однієї з європейських держав чи коаліцій над іншою. Ця роль ставала незамінною, коли внутрішніх сил Європи явно не вистачало, щоб самостійно впоратися з внутрішньою небезпекою.

Потенціал путінського блефу вже вичерпується

За всієї складності свого нинішнього становища, Україна здатна зрештою вистояти у протистоянні з Росією за допомоги Заходу. При цьому політик зауважив, що на Заході ще не в змозі побачити глобальні наслідки дій російського президента Володимира Путіна проти України. «Але поступово західна бюрократія починає розуміти, що примирення з агресором неможливе і відсічі йому не уникнути. Тому шанси України в цьому протистоянні зростають», – додав Каспаров.

Останній шанс для України та Європи

Європейський союз перебуває на роздоріжжі. Те, як він буде виглядати за п’ять років відсьогодні, вирішиться у найближчі 3-5 місяців.
Рік у рік ЄС так-сяк успішно долав свої складнощі.
Але тепер йому доводиться мати справу з двома джерелами істотної кризи: Греція та Україна. Цього може виявитися забагато.
Грецька криза нагноювалася довго і всі сторони поводилися з нею хибно від самого початку. Тепер емоції піднялися настільки, що єдина конструктивна альтернатива – абияк владнати ситуацію.

Надія Савченко. Господи, залиш нам Надію!

2.03.2015 Ірина Пастернак Як ви не розумієте, що ця дівчинка не припинить голодувати, вона переросла наше століття, вона переросла людський раціоналізм. Вона не припинить голодувати і це не впертість, вона вже твердо знає щось набагато більше, що нам важко навіть уявити. Вона, як мінімум, знає з дитинства, чиє ім’я вона з честю носить. Ця дивовижна […]

ДОГОВІР ГІДНОСТІ ЗАРАДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ стратегічне бачення змін

Документ Несторівської групи
Преамбула Україна прагне змін. І боїться їх. Україна сьогодні – це величезний потенціал змін, який не знаходить свого вирішення. В українському вузлі зійшлися силові лінії багатьох локальних і глобальних протиріч, і складність нашого завдання рівноцінна величі викликів, перед якими ми постали. Прагнення змін у країні стало пріоритетним і усвідомленим. Революційні зміни привели до влади політиків, які обіцяють докорінно реформувати Україну. Здійснення цього завдання, однак, неможливе без чіткого уявлення про те, в якій країні ми хочемо жити і які саме зміни для цього потрібні.

Щораз повніша чаша Надії Савченко

8 февраля 2015
Мирослав Маринович
Ніхто з нас не знає, як обирає Господь людей для реалізації Свого плану для світу. Це тайна, яка не має раціональних земних пояснень. Проте схоже, що вступним тестом для такого обранця є готовність витримати великі страждання. Причому не просто витримати, а надати їм високого сенсу – так, щоб від них почали вібрувати серця мільйонів.

“Майдан: усна історія”. Розмова з Мирославом Поповичем

11.02.2015
Тетяна Привалко
Академік, директор Інституту філософії АН України Мирослав Попович у проекті Українського інституту національної пам’яті та Фонду збереження історії Майдану “Майдан: усна історія” розповів, що дня нього означають події зими 2013-2014.
Про централізацію міста
Як тільки почався Майдан, почуття обов’язку громадянина Поповича зразу ж мене туди привело. Я бував там досить часто упродовж усього періоду Майдану. Ходив майже щоденно: дорога на мою роботу проходить через Майдан.

У пошуках формули примирення для України

12.01.2015
Кирилл Говорун
Україна увійшла до особливої категорії країн у світі, які у відносно недавній час зазнали диктатури і тепер шукають шляхів позбавитися її наслідків, у тому числі через примирення тих, хто підтримував диктатуру і хто від неї постраждав. У цьому сенсі Україна є типовим випадком саме для цієї категорії країн. За часів президентства Віктора Януковича ми мали класичну диктатуру з усіма симптомами того, що в Латинській Америці назвали “(не)правління права”.Правничий принцип, за яким Україна жила в останні роки, був сформульований диктатором, а пізніше президентом Бразилії Ґетуліо Варґасом: “Для моїх друзів усе що вони хочуть. Для моїх ворогів – закон.”

Сторінка 1 з 212

Login

Register | Lost your password?