Політика


Православні з Франції, України, США, РФ та Нідерландів попросили вибачення у греко-католиків України

“10 березня 1946 року, у Львові, Російська Православна Церква насильно включила Українську Греко-Католицьку Церкву до свого лона під тиском радянської влади. У той момент, коли учасники собору 8 і 9 березня голосували за «возз’єднання» своєї Церкви з Московським Патріархатом, усі українські греко-католицькі єпископи перебували у в’язниці під вартою. 216 священиків та 19 мирян, зібрані у львівському Свято-Юрському кафедральному соборі силами НКВД (попередника КГБ), здалися на милість «Ініціативній групі», керованій о. Гавриїлом Костельником та двома нововисвяченими православними єпископами – Антонієм Пельвецьким та Михайлом Мельником

Виступ Президента України Петра Порошенка в Кнессеті Ізраїлю 23 грудня 2015 р.

Шановний пане Голово, Високоповажні члени Кнессету, Пані та панове! Шалом! Перш за все хочу подякувати за високу честь виступити у Кнесеті – і серці, і мозковому центрі ізраїльської демократії. Щиро вдячний ізраїльській стороні, Президенту, Прем’єр-міністру та особисто моєму доброму другові, панові спікеру Юлію Едельштейну за таку виняткову можливість. Сприймаю її як факт високої поваги і шани не лише […]

Чесність – як код демократії

Наталія Безвозюк 22 грудня, 2015 Оксана Пахльовська і Ярослава-Франческа Барб’єрі – про Україну європейську, її історію, літературу і сьогодення Попри чималий опір середовища, Оксана Пахльовська, професор Римського університету «Ла Сап’єнца», вкорінює україністику в Європі. При цьому науковець і письменниця переконана: українці зобов’язані самостійно переосмислити власну культуру, це – питання національної безпеки і виживання. Донька пані Оксани […]

Рятуючи Україну, Євросоюз в першу чергу рятує себе

Через структурні вади євро, європейським політикам довелося стати справжніми майстрами у переповзанні від однієї кризи до іншої. Цю практику зазвичай називають копанням бляшанки по дорозі, хоча точніше було б описати її як копання бляшанки вгору, так що вона постійно скочується вниз.
Але зараз Європа зіткнулася одночасно із щонайменше п’ятьма кризами. Чотири внутрішніх – євро, Греція, міграція та британський референдум щодо виходу з ЄС і один зовнішній – російська агресія проти України.

«Як громадянин Заходу, я покладаю великі сподівання на український приклад»

Прикро, але серед європейських інтелектуалів не так багато тих, кому вдалося справді глибоко й об’єктивно осмислити ситуацію, в якій опинилася нині Україна. Надто великою виявилася спокуса підлаштувати Євромайдан, анексію Криму та російську агресію на Донбасі під якісь власні, вже сформовані ідеологічні або геополітичні переконання. Однак є й винятки. Один із них — французький філософ й дослідник тоталітарних режимів Філіп де Лара.

Переможна стратегія для України

На початку цього року я пропонував стратегію для України, яка будувалася на тому, що санкцій проти Росії недостатньо.
Їх потрібно з’єднати з політичним рішенням союзників України зробити все необхідне не тільки для виживання країни, а й для успішного проведення в ній масштабних політичних та економічних реформ, незважаючи на запеклий опір з боку російського президента Володимира Путіна.
Санкції, хоч вони і необхідні, завдають шкоди не тільки Росії, але й європейській економіці. Навпаки, забезпечити процвітання української економіки було б корисно і Україні, і Європі.

Примирення з Донбасом та РФ. Чи можлива без нього європейська безпека?

Упродовж останніх двох століть Російська імперія відігравала важливу, а в критичні моменти – і ключову роль в архітектурі європейської безпеки. Цю роль можна коротко визначити формулою “євразійський жандарм Європи”.
У складній системі побудованих європейськими дипломатами важелів і противаг роль Росії фактично полягала у тому, щоб блокувати надмірну перевагу однієї з європейських держав чи коаліцій над іншою. Ця роль ставала незамінною, коли внутрішніх сил Європи явно не вистачало, щоб самостійно впоратися з внутрішньою небезпекою.

Потенціал путінського блефу вже вичерпується

За всієї складності свого нинішнього становища, Україна здатна зрештою вистояти у протистоянні з Росією за допомоги Заходу. При цьому політик зауважив, що на Заході ще не в змозі побачити глобальні наслідки дій російського президента Володимира Путіна проти України. «Але поступово західна бюрократія починає розуміти, що примирення з агресором неможливе і відсічі йому не уникнути. Тому шанси України в цьому протистоянні зростають», – додав Каспаров.

Останній шанс для України та Європи

Європейський союз перебуває на роздоріжжі. Те, як він буде виглядати за п’ять років відсьогодні, вирішиться у найближчі 3-5 місяців.
Рік у рік ЄС так-сяк успішно долав свої складнощі.
Але тепер йому доводиться мати справу з двома джерелами істотної кризи: Греція та Україна. Цього може виявитися забагато.
Грецька криза нагноювалася довго і всі сторони поводилися з нею хибно від самого початку. Тепер емоції піднялися настільки, що єдина конструктивна альтернатива – абияк владнати ситуацію.

ДОГОВІР ГІДНОСТІ ЗАРАДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ стратегічне бачення змін

Документ Несторівської групи
Преамбула Україна прагне змін. І боїться їх. Україна сьогодні – це величезний потенціал змін, який не знаходить свого вирішення. В українському вузлі зійшлися силові лінії багатьох локальних і глобальних протиріч, і складність нашого завдання рівноцінна величі викликів, перед якими ми постали. Прагнення змін у країні стало пріоритетним і усвідомленим. Революційні зміни привели до влади політиків, які обіцяють докорінно реформувати Україну. Здійснення цього завдання, однак, неможливе без чіткого уявлення про те, в якій країні ми хочемо жити і які саме зміни для цього потрібні.

Сторінка 1 з 41234

Login

Register | Lost your password?