Культура


Береги Ереба

Ноктюрн для зраненої України Дені Кардіно «Але ж ідеться про людину!» Сен-Жон Перс Підіймись із цієї могили цієї ночі, розлий на своєму зневаженому обличчі ув’язнене світло, воду чисту, яку руки твої хотіли б піднести до мертвих вуст. Лише ти один з осяяного народу умів перед світом затьмареним дати нечуваний спів своїх  древніх літургій. У далині […]

Виступ Президента України Петра Порошенка в Кнессеті Ізраїлю 23 грудня 2015 р.

Шановний пане Голово, Високоповажні члени Кнессету, Пані та панове! Шалом! Перш за все хочу подякувати за високу честь виступити у Кнесеті – і серці, і мозковому центрі ізраїльської демократії. Щиро вдячний ізраїльській стороні, Президенту, Прем’єр-міністру та особисто моєму доброму другові, панові спікеру Юлію Едельштейну за таку виняткову можливість. Сприймаю її як факт високої поваги і шани не лише […]

Чесність – як код демократії

Наталія Безвозюк 22 грудня, 2015 Оксана Пахльовська і Ярослава-Франческа Барб’єрі – про Україну європейську, її історію, літературу і сьогодення Попри чималий опір середовища, Оксана Пахльовська, професор Римського університету «Ла Сап’єнца», вкорінює україністику в Європі. При цьому науковець і письменниця переконана: українці зобов’язані самостійно переосмислити власну культуру, це – питання національної безпеки і виживання. Донька пані Оксани […]

«…Нічого, крім музики, тут немає…» Багателі Валентина Сильвестрова

Костянтин Сігов «Слухати не обов’язково: нічого, крім музики, тут немає», – з таким невибагливим жартом дарує нам композитор власні нові диски. Вивільнення від найменшого відтінку зумисності допомагає дістати з обгортки тонкий кружок справжньої щедроти. З якого рогу достатку ці дивовижні подарунки? Може, це й не обов’язково, але вельми бажано їх слухати й чути. Перші звуки […]

«Путін сидить у кожній російській людині»

Тридцять п’ять років білоруська письменниця Світлана Алексієвич, лауреатка численних міжнародних нагород, яку минулого року номінували на Нобелівську премію, а цьогоріч — на премію Ришарда Капусцінського, писала свій цикл книжок про homo sovieticus під назвою «Червона людина. Голоси утопії». Останній із п’яти творів «Час секонд-хенд (кінець червоної людини)» було видано російською мовою 2013 року, 2014-го, завдяки видавництву «Дух і літера», — з’явився в українському перекладі. І ось цього року на «Книжковий Арсенал» приїхала сама авторка — аби побачити своїх українських читачів та розповісти про новинку. Зустріч зі Світланою Алексієвич модерували директор видавництва «Дух і літера» Костянтин Сігов та письменниця Оксана Забужко.

Промова Леоніда Фінберга на церемонії вручення премії Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів

30.04.2015 0. Вступ і подяка фундації, тема доповіді. 1.1. У радянські роки в Україні світова гуманітарна  культура не розмовляла українською. Ані філософських, ані історичних, ані мистецтвознавчих, ані інших текстів європейських та американських сучасників, в українському дискурсі майже не існувало. Винятком із правила були лічені тексти журналу «Всесвіт», в якому, крім художньої літератури, друкувалася світова есеїстика. […]

Нації виходять з кризи завдяки культурі, релігії, ідеї державності та національних інте­ресів

Нація — це історична особистість. Етнос перетворюється на націю тоді, коли стає суб’єктом історичного розвитку. І Україна саме в XVII столітті, коли формується українська нація, стає суб’єктом світової історії. Козаки були головною військовою силою Європи в захисті проти турків. Майже при всіх європейських дворах в якості військової сили і охорони були козаки.

ПРО РЕГІОНАЛЬНУ ІСТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ: 600-РІЧЧЯ ОДЕСИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОЕКТ УКРАЇНИ

23.02.2015
Оксана Довгополова
Декілька днів тому здивований пересічний одесит дізнався, що серед державних свят України цього року зазначено 600-річчя його рідного міста. Першою реакцією на це може бути тільки здивування – ми ж нібито минулого року святкували 210 років… Автор цих рядків перевірив цю реакцію на курсантах-першокурсниках Одеської морської академії – на питання «Що нового відбулося в розумінні історії Одеси цього року?» діти заклякли та з сумнівом перепитали «Вибухи?» А потім зніяковіло намагалися зрозуміти, чому ми отримали додаткові чотириста років та навіщо? Питання «навіщо?» насправді зараз є головним для історичної пам’яті Одеси.

Ярослав Босенко і мистецтво, що розсуває стіни

10.02.2015
Дарина Морозова
Кожен досвідчений дизайнер розуміє, що не будь-який живопис, навіть добрий, можна ввести в оформлення інтер’єру. І це стосується не лише стилістичних, колористичних, композиційних принципів відбору картин, придатних для даного приміщення, – ідеться також і про внутрішнє наповнення твору. Якщо в музеї чи галереї сучасний глядач готовий до найбільш хвилюючих, ба навіть шокуючих зустрічей із мистецтвом, то у твердині власного дому людина схильна надавати місце творам, так би мовити, більш довготривалої дії, які не набриднуть і не почнуть викликати відразу через місяць або через рік.

ЛЮДИНА В СВОЄМУ ПРОСТОРІ: Живопис Ярослава Босенка

10.02.1015
Дарина Морозова
Головний герой кожного живописного твору – це повітря. Простір, у якому ми бачимо усі речі, глибина перспективи, яка дає місце їх зустрічі та їх усамітненню. Так стверджує французький філософ Ж.-Л.Маріон, окреслюючи залежність видимого від невидимого. Саме завдяки диханню невидимого око віднаходить у пласкому полотні «цілий всесвіт, один світ всередині іншого, світ іноді більш видимий та явний, аніж світ реальний». У такий спосіб дзеркала, що відбивають невидиме на картинах Ван Ейка, роблять інтер’єр, створений пензлем митця, не менш присутнім, аніж інтер’єр, у якому висить картина. Що вони можуть сказати одне про одне – простір всередині полотна і простір довкола нього? Простір у портреті й людина, зображена в своєму просторі?

Сторінка 1 з 212

Login

Register | Lost your password?