Slider


Православні з Франції, України, США, РФ та Нідерландів попросили вибачення у греко-католиків України

“10 березня 1946 року, у Львові, Російська Православна Церква насильно включила Українську Греко-Католицьку Церкву до свого лона під тиском радянської влади. У той момент, коли учасники собору 8 і 9 березня голосували за «возз’єднання» своєї Церкви з Московським Патріархатом, усі українські греко-католицькі єпископи перебували у в’язниці під вартою. 216 священиків та 19 мирян, зібрані у львівському Свято-Юрському кафедральному соборі силами НКВД (попередника КГБ), здалися на милість «Ініціативній групі», керованій о. Гавриїлом Костельником та двома нововисвяченими православними єпископами – Антонієм Пельвецьким та Михайлом Мельником

Береги Ереба

Ноктюрн для зраненої України Дені Кардіно «Але ж ідеться про людину!» Сен-Жон Перс Підіймись із цієї могили цієї ночі, розлий на своєму зневаженому обличчі ув’язнене світло, воду чисту, яку руки твої хотіли б піднести до мертвих вуст. Лише ти один з осяяного народу умів перед світом затьмареним дати нечуваний спів своїх  древніх літургій. У далині […]

Чесність – як код демократії

Наталія Безвозюк 22 грудня, 2015 Оксана Пахльовська і Ярослава-Франческа Барб’єрі – про Україну європейську, її історію, літературу і сьогодення Попри чималий опір середовища, Оксана Пахльовська, професор Римського університету «Ла Сап’єнца», вкорінює україністику в Європі. При цьому науковець і письменниця переконана: українці зобов’язані самостійно переосмислити власну культуру, це – питання національної безпеки і виживання. Донька пані Оксани […]

«…Нічого, крім музики, тут немає…» Багателі Валентина Сильвестрова

Костянтин Сігов «Слухати не обов’язково: нічого, крім музики, тут немає», – з таким невибагливим жартом дарує нам композитор власні нові диски. Вивільнення від найменшого відтінку зумисності допомагає дістати з обгортки тонкий кружок справжньої щедроти. З якого рогу достатку ці дивовижні подарунки? Може, це й не обов’язково, але вельми бажано їх слухати й чути. Перші звуки […]

Рятуючи Україну, Євросоюз в першу чергу рятує себе

Через структурні вади євро, європейським політикам довелося стати справжніми майстрами у переповзанні від однієї кризи до іншої. Цю практику зазвичай називають копанням бляшанки по дорозі, хоча точніше було б описати її як копання бляшанки вгору, так що вона постійно скочується вниз.
Але зараз Європа зіткнулася одночасно із щонайменше п’ятьма кризами. Чотири внутрішніх – євро, Греція, міграція та британський референдум щодо виходу з ЄС і один зовнішній – російська агресія проти України.

«Як громадянин Заходу, я покладаю великі сподівання на український приклад»

Прикро, але серед європейських інтелектуалів не так багато тих, кому вдалося справді глибоко й об’єктивно осмислити ситуацію, в якій опинилася нині Україна. Надто великою виявилася спокуса підлаштувати Євромайдан, анексію Криму та російську агресію на Донбасі під якісь власні, вже сформовані ідеологічні або геополітичні переконання. Однак є й винятки. Один із них — французький філософ й дослідник тоталітарних режимів Філіп де Лара.

Переможна стратегія для України

На початку цього року я пропонував стратегію для України, яка будувалася на тому, що санкцій проти Росії недостатньо.
Їх потрібно з’єднати з політичним рішенням союзників України зробити все необхідне не тільки для виживання країни, а й для успішного проведення в ній масштабних політичних та економічних реформ, незважаючи на запеклий опір з боку російського президента Володимира Путіна.
Санкції, хоч вони і необхідні, завдають шкоди не тільки Росії, але й європейській економіці. Навпаки, забезпечити процвітання української економіки було б корисно і Україні, і Європі.

«Нормальне життя»

У критиці українських законопроектів про декомунізацію лунає цікавий аргумент: радянську епоху не можна сприймати виключно крізь призму злочинів радянського режиму, адже в ній були й позитивні аспекти. Вона давала змогу мільйонам жити нормальним життям, бути щасливими, вчитися, працювати. Аргумент не зовсім коректний, та може видатися переконливим, бо частка правди в ньому є.

«Путін сидить у кожній російській людині»

Тридцять п’ять років білоруська письменниця Світлана Алексієвич, лауреатка численних міжнародних нагород, яку минулого року номінували на Нобелівську премію, а цьогоріч — на премію Ришарда Капусцінського, писала свій цикл книжок про homo sovieticus під назвою «Червона людина. Голоси утопії». Останній із п’яти творів «Час секонд-хенд (кінець червоної людини)» було видано російською мовою 2013 року, 2014-го, завдяки видавництву «Дух і літера», — з’явився в українському перекладі. І ось цього року на «Книжковий Арсенал» приїхала сама авторка — аби побачити своїх українських читачів та розповісти про новинку. Зустріч зі Світланою Алексієвич модерували директор видавництва «Дух і літера» Костянтин Сігов та письменниця Оксана Забужко.

Примирення з Донбасом та РФ. Чи можлива без нього європейська безпека?

Упродовж останніх двох століть Російська імперія відігравала важливу, а в критичні моменти – і ключову роль в архітектурі європейської безпеки. Цю роль можна коротко визначити формулою “євразійський жандарм Європи”.
У складній системі побудованих європейськими дипломатами важелів і противаг роль Росії фактично полягала у тому, щоб блокувати надмірну перевагу однієї з європейських держав чи коаліцій над іншою. Ця роль ставала незамінною, коли внутрішніх сил Європи явно не вистачало, щоб самостійно впоратися з внутрішньою небезпекою.

Сторінка 1 з 41234

Login

Register | Lost your password?