Береги Ереба

IMG_0610
Ноктюрн для зраненої України
Дені Кардіно
«Але ж ідеться про людину!»
Сен-Жон Перс
Підіймись із цієї могили цієї ночі,
розлий на своєму зневаженому обличчі ув’язнене світло,
воду чисту, яку руки твої
хотіли б піднести до мертвих вуст.
Лише ти один з осяяного народу
умів перед світом затьмареним
дати нечуваний спів своїх
 древніх літургій.
У далині бачиш берег Еребу;
коли спадає ніч по довгій борні,
мрієш про спокій, безмежні простори,
єднання серця із небесами.
Діва, яка танок розпочала на пісках вечірніх
посеред сумирних тіней отар;
вже великий бик, барви
твоїх найчистіших снігів,
лиже руку, що йому простягла
китицю квітів душі твоєї.
Ось ти вже навпроти Пі-Гагірота,
між Міґдолом і морем.
Нерухома хвиля на твоєму запальному жесті.
Небо безмірним саваном вкриває море.
А ти скажеш їм: «Не треба боятись».
Простягнеш до них руки, вони зрозуміють.
Твоя жертва пустелі – це
вже готовність померти.
Скажеш їм, що серце не може
вдовольнитись лише мріями
на піску прибережнім.
«Чутно дзвін на сторожевих вежах,
а мені видалось, що це лише сон.
Але ж ні! Сповіщаю вам прихід
Життя Нового!»
Не досить одному лишень стати,
почавши спів посеред зморених
зітхань, посеред барикад;
коли встоїш ти перед тим світлом,
що його світ готовий підступними вустами пити,
понесуть твою свободу
лишень про людське око,
позбавлені снаги для внутрішніх джерел.
Згадай собі зорю на високості,
і янгол меч здійме свій оборонний,
і ти у сад ввійдеш, скоріш од
своїх мрій.
На Дерево Життя
свої покладеш руки.
IMG_1220
Від автора (26.ХІІ.2014 р.):
У цілому вірші є двозначність – страждання і просвітлення, береги раю і береги труднощів (Ереб). У час подій на Майдані минулого року мені видавалося, що український народ, який так вистраждав упродовж своєї історії, нагромадив внутрішнє світло, яке повинен розсіяти… Саме єднання містерії Хреста і долі українського народу дозволяє показати світові це світло, світло, яке не можна знайти без Божої благодаті… А крім того, ще є надія і неадекватні рішення. Але цей реальний рай показано на такому ж рівні, що й обманливі мрії.
Якщо вірш підкреслює і хвалить вільнолюбні бажання України, він також хотів би її застерегти: ті, з якими вона мріє об’єднатися (мав на увазі Європу, але це були лише тимчасові думки), не обов’язково шанують це внутрішнє і пророче світло… Небо України завжди матиме вигляд хреста.
У вірші так само передчувається доля України, але про це говориться через посередництво п’яти картин: пробудження України для своєї місії, викрадення Європи, очікування єврейського народу перед переходом Червоного моря, відчуття того, що свобода врешті близька (барикади) і це кінцеве попередження та повернення до єдиної можливості здійснити мрію про свободу і мир.
З французької переклав
Ярема Кравець
Оригінал: http://dymyd.blogspot.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Login

Register | Lost your password?