Майдан


“Майдан: усна історія”. Розмова з Мирославом Поповичем

11.02.2015
Тетяна Привалко
Академік, директор Інституту філософії АН України Мирослав Попович у проекті Українського інституту національної пам’яті та Фонду збереження історії Майдану “Майдан: усна історія” розповів, що дня нього означають події зими 2013-2014.
Про централізацію міста
Як тільки почався Майдан, почуття обов’язку громадянина Поповича зразу ж мене туди привело. Я бував там досить часто упродовж усього періоду Майдану. Ходив майже щоденно: дорога на мою роботу проходить через Майдан.

У пошуках формули примирення для України

12.01.2015
Кирилл Говорун
Україна увійшла до особливої категорії країн у світі, які у відносно недавній час зазнали диктатури і тепер шукають шляхів позбавитися її наслідків, у тому числі через примирення тих, хто підтримував диктатуру і хто від неї постраждав. У цьому сенсі Україна є типовим випадком саме для цієї категорії країн. За часів президентства Віктора Януковича ми мали класичну диктатуру з усіма симптомами того, що в Латинській Америці назвали “(не)правління права”.Правничий принцип, за яким Україна жила в останні роки, був сформульований диктатором, а пізніше президентом Бразилії Ґетуліо Варґасом: “Для моїх друзів усе що вони хочуть. Для моїх ворогів – закон.”

Володимир Єрмоленко: Путін – це геополітичний рейдер

16.10.2014
Ірина Славінська

Володимир Єрмоленко – відомий український філософ і директор європейських програм “Інтерньюз-Україна”.

“Українська правда. Життя” зустрілась із Володимиром Єрмоленком, аби поспілкуватися про інтелектуальну виклики, що несуть події Євромайдану та війни, “революцію дарунку”, ненависть до Путіна і агресію.

Стати «не-Росією» – замало для України

25.09.2014
Тімоті Снайдер
Я не відстежую ретельно дебати своїх західних колеґ, адже вони зазвичай доволі абстрактні. Бачу свою мету в тому, щоб донести певні українські реалії до Заходу. В цьому мені допомагає певна ізоляція від моїх колеґ, хоча серед них є й кілька винятків. За інших обставин мої дебати з ними були б дуже далекими від реальності.
Спробую пояснити, чому багато західних інтелектуалів не є достатніми ентузіастами щодо українських трансформацій. Інакше кажучи: чому до України нікому нема діла, скажімо, порівняно з іспанською громадянською війною, коли дуже багато провідних інтелектуалів тієї епохи – наприклад, Джордж Орвелл – їздили подивитися власними очима на історичні події? Чому ніхто, або майже ніхто, не трактує Україну в такий спосіб? Чому більшість провідних інтелектуалів не висловлюють своєї позиції з цього приводу?

Фашизм, Росія та Україна

20/03/2014 Тімоті Снайдер Першими, хто вийшов на Майдан у листопаді минулого року з протестом проти режима президента Віктора Януковича, були студенти. Це були українці, яким було що втрачати; молоді люди, які інтуїтивно вважали себе європейцями. Вони бажали собі європейського життя в європейській Україні. Чимало з них за політичними вподобаннями були лівими, а дехто – й […]

Login

Register | Lost your password?